Созутов Семен - Самхейн. Сходження

Героїчне фентезі у найкращих (або найгірших) традиціях пригод «конана-варвара». Тільки як головний герой – перевертень з магічними здібностями хаосу, якого від народження складно назвати звичайною людиною. Нелюдська сила, звірина форма, миттєва регенерація, відсутність потреби в їжі – героя складно віднести до простих смертних. Плюс своєрідне почуття гумору, грубість та максимально цинічне ставлення до всього, які, як не дивно, роблять героя зрозумілішим читачеві.

Магічний світ, у якому при владі стоїть послідовник світла, який оголосив себе напівбогом і править залізною рукою. З одного боку, через це ставлення до всіляких темних сектів, некромантів, перевертнів та інших «темних» суворо негативно. Ось тільки це не означає, що на землях світла запанувало благоденство. Швидше навпаки, за найменшою підозрою в чаклунських здібностях на тебе чекає болісна страта. А місцеві феодальні правителі ні в що не ставлять людське життя, проводять криваві турніри з купою трупів і не проти пограбувати село-друге у свого сусіда, продавши всіх мешканців у рабство. Саме через такий набіг «дитинство» нашого героя закінчується. І він починає подорожувати світом, постійно знаходячи пригоди та нових друзів. Взагалі світ важко назвати добрим. Куди б герой не потрапив – скрізь людське життя практично нічого не варте. Причому не тільки люди, а й усі рози ненавидить чужинців, і в кращому разі вбивають їх швидко, а в гіршому – довго та болісно.

Герой не просто сильний, а дуже сильний. Більшість боїв закінчується тим, що він голими руками вбиває своїх супротивників, в особливо складних випадках використовуючи холодну зброю, що підвернулася, або звірячу форму. До того ж з народження на героя миттєво гояться всі рани, а їжа потрібна тільки не для поповнення сил, а лише для задоволення від смаку. Загалом пригоди героя не відрізняються різноманітністю, хоча і подорожує по всьому світу, але гідних противників не зустрічає. Так, тут є навіть стандартне завдання щодо пошуку частин артефакту. Але герой просто і нехитро приходить, перемагає власника (попри те, що вони далеко не звичайні смертні), забирає артефакт і йде за наступним. Загалом особливого інтересу у читача ці пригоди не викликають – епічний похід зі збирання найсильнішого артефакту просто зводиться до не дуже складних боїв з попередніми власниками. Єдине, чому приділяє увагу автор – це опис рукопашних сутичок. Але, знову ж таки, за участю головного героя все дуже передбачувано - він у кілька разів швидше або сильніший за свого супротивника і практично не втомлюється і може вбити одним ударом кулака.

Дія розвивається дуже швидко. Якщо на початку книги автор ще приділяв увагу дитинству героя і докладному опису того ж турніру бійців, то далі дію мчить стрибати. Буквально за кілька сторінок герой проходить навчання у місцевому «храмі бойових мистецтв», пошук «камінців сили» зводиться до максимально швидкої подорожі між місцями їхнього зберігання та перемогою над охоронцем. А навчання в школі богів взагалі зводиться до опису одного уроку, дружньої пиятики та виконання пари завдань з подальшою ініціацією та ДУЖЕ прозорим натяком про подальшу долю героя.

Загалом, шанувальникам героїчного фентезі може й сподобатися, але загалом усе максимально примітивно та особливого інтересу не викликає. Єдине, що трохи оживить читання – цинізм героя, його любов до нецензурних виразів у будь-якій ситуації та почуття гумору, яке можуть відчути його соратники та противники.

Героїчне фентезі з героєм, що нехитро йде напролом через всі перешкоди

Швидкий розвиток сюжету

Своєрідний гумор і цинізм героя розбавляють розповідь

Досить великий світ, який, проте, не відрізняється добротою

Герой ДУЖЕ сильний, розриває на частини звичайних смертних і навіть напівбогів буквально голими руками. Гідних противником йому не зустрічається. Нудно

Сюжет рухається занадто швидко, майже без подробиць (навіть там, де вони не завадили б)